6 березня 2026 року у Вишгородському міському будинку культури «Енергетик» відбулася літературно-мистецька вітальня, присвячена пам’яті Тараса Шевченка.

     Цьогорічний захід став не просто вшануванням Кобзаря, а потужним символом єдності поколінь та незламності українського духу.

     Програма вечора була насичена щирими емоціями та високим мистецтвом:

• Голос фронту: Одним із найбільш хвилюючих моментів вечора став виступ Юрія Попроцького. Наш земляк, воїн-захисник, який прибув з передової, прочитав знакові рядки «Кохайтеся, чорноброві, та не з москалями…». Кожне слово поета, промовлене устами військового, який щойно повернувся з фронту, звучало особливо гостро та актуально, викликавши в залі хвилю щирих емоцій та вдячності.
• Музика рідного краю: Народні аматорські ансамблі «Золотий вік» та «Десняночка» подарували глядачам безсмертні пісні на вірші Шевченка – від ліричної «Тече вода в синє море» до величної «Реве та стогне Дніпр широкий».
• Творчість молоді: Своє бачення класики представили читці Стас Оденюк («Садок вишневий коло хати») та Данило Леонтьєв («Зоре моя вечірняя»), а колектив бального танцю «Світлинка» мовою хореографії втілив глибину твору «Думи мої…».

     Драматична крапка: Програму завершив сильний та емоційний виступ лауреатки міжнародних вокальних конкурсів, директорки Вишгородського міського будинку культури «Енергетик» Лесі Свистун. Вона презентувала прем’єру пісні «Світе тихий» з поеми Тараса Шевченка «Розрита могила». Цей виступ змусив кожного замислитися над долею України та важливістю збереження нашої національної ідентичності.

     Великий пророк, Тарас Шевченко, у вірші “Розрита могила” ніби відтворює страшні події сьогодення.

     «Розрита могила» у Березані – Київської області – це реальний козацький курган, розкопаний російськими солдатами у 1843 році, що надихнув Тараса Шевченка на написання однойменного антиімперського вірша.

      Курган зараз є місцем вшанування козацької слави. Від тоді й до нині, ненаситні “москалі” риють та плюндрують Братські могили українських Героїв. Та, як пророкував Кобзар, – у цих могилах вони знайдуть свою погибель. А, вільна Україна буде жити і квітнути, мов яблуневий сад.

     Цей захід ще раз довів: Шевченкове слово – це наша зброя, а наші люди – це незламна сила.

     Вечір пройшов на одному подиху. Глядачі не хотіли розходитися, і в єдиному пориві весь зал разом з артистами стоячи заспівав легендарну пісню «Реве та стогне Дніпр широкий».

     Дякуємо артистам за талант, а всім воїнам ЗСУ – за можливість проводити такі вечори під вільним українським небом.

     Слава Україні! Слава нашим Героям!